День журналіста

День журналі́ста — щорічне професійне свято працівників засобів масової інформації в Україні.

Свято встановлено 25 травня 1994 року Указом Президента України Леоніда Кравчука на підтримку ініціативи делегатів I Всеукраїнського з'їзду редакторів газет і журналів.

За дату святкування визначено 6 червня — день прийняття 6 червня 1992 року Спілки журналістів України до Міжнародної федерації журналістів.

Крім Дня журналіста, журналісти в Україні відмічають також:
Всесвітній день свободи преси (3 травня)
Міжнародний день солідарності журналістів (8 вересня)
день зникнення журналіста Георгія Ґонґадзе (16 вересня).
День українськомовної преси (12 листопада)
День працівників радіо, телебачення та зв'язку (16 листопада),

Прямая трансляция пользователя Криворізька міська рада.

Прямая трансляция пользователя Криворізька міська рада.

Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №72

Є така професія - журналіст

                            З питань журналістів я набагато більше дізнавався про те, що думають люди, ніж журналісти дізнавалися від мене.

Гаррі Трумен

Журналістка і журналіст

З появою людства виникла потреба обмінюватись інформацією. Вона передавалася з вуст в уста. Пізніше виникла писемність, яка народила і газетну журналістику. Тепер ми можемо говорити про безліч засобів масової інформації, з яких дізнаємося про ті події, що відбуваються у світі. Люди, які доносять до нас новини, є журналістами, а журналістика – це форма громадської та літературної діяльності по збиранню, обробці та |поширенню інформації через канали масової комунікації; пресу, радіо, телебачення. 

Журналістика - це професія, що базується, головно, на |комунікації - отриманні та передачі інформації про суспільний світ.

Обираючи для себе професію журналіста, молода людина не завжди повністю уявляє собі усю міру відповідальності, що постає перед тими, хто взявся за перо. Передусім на поверхні привабливість професії-бажання написати про все, що бачиш, бувати на зустрічах з видатними людьми на значущих подіях, прожити цікаве життя, опинятися в гущі подій, стати знаменитим, впливати на свідомість людей, говорити їм правду. Так, усе це наявне в професії журналіста, але головне не в цьому. Перш за все він бере на себе велику відповідальність перед суспільством - інформувати про найважливіші події, формувати громадську думку, впливати на події, нести моральну відповідальність за кожен журналістський твір.

Життя будь-якої людини проходить у потоці інформації. Вчені допомагають її зрозуміти. Художники і письменники - відчути. Журналісти чітко розуміють закони громадського життя, емоційно впливають на аудиторію. Художникам і письменникам для завершення будь-якої справи потрібен час, інколи багато. Але світ стає все динамічнішим, змінюється щохвилинно. У кожної людини є потреба відкривати його заново. Завдання журналіста полягає в тому, щоб через засоби масової інформації донести читачеві широкий спектр життєвих проблем і світових подій. Завдяки зусиллям журналістів складається повна інформаційна картина нашик буднів.

Завжди була, є і буде потреба в людях, які вміють володіти словом, керувати числами та володіти ідеями.

Навкало нас народжується багато нових видань: газет, журналів, каналів радіо та телепередач, а також комп’ютерних видань. І всюди необхідні люди, які вміють бачити, аналізувати, писати.

Щоденно ми отримуємо газети. З гучномовців цілодобово транслюються радіопередачі, а вечорами прикипаємо до блакитного екрана, гортаємо сторінки інтернет-видань. Але чи задумуємося ми про те, хто і як працює над інформацією, як готується, скажімо, номер газети чи якийсь телепроект, скільки залучено людей для того, аби його випустити, і яка роль у цьому процесі належить журналістові?

Такі звичні для нас речі: радіо, телебачення, газета, комп ’ютер. До цього ми звикаємо з дитинства, та ніколи не замислюємося над тим, що журналістика не лише особливо цікава, а й дуже відповідальна у світі професія. Для того, хто став на цю дорогу, вона стає не просто справою його життя, а й певним способом мислення.

Завдання сучасної журналістики

Завдання сучасної журналістики

Існують три гілки влади – законодавча, виконавча та судова. Журалістику називають четвертою владою. її завдання – інформувати суспільство про ті найважливіші події, які відбуваються у світі. У статті 9 Конституції України записано; «Кожен має право на свободу думки, слова, має право вільно збирати й поширювати інформацію усно, письмово та іншим способом за власним вибором».

Найбільшу відповідальність за подану інформацію несуть журналісти, адже вони складають професійну кадрову основу. Вони є штатними працівниками періодичних видань. Працівник мас-медіа не може повністю дублювати життя. Він знаходить головне. А що таке головне? Перш за все – це гострота та цілеспрямованість твору. Не треба забувати про той резонанс, який може викликати виступ журналіста.

Головна мета твору - інформаційного чи аналітичного, позитивного чи негативного - впливати на суспільну свідомість, зміну, утвердження чи посилення соціальних установок, активізувати людину, спонукати її дії до виправлення недоліків.

Суспільство та життя ставлять високі вимоги до людини з пером, адже сила слова настільки велика, що може велике зробити мапеньким, і навпаки – маленьке зробити великим.

Журналістика — суспільна діяльність щодо збирання, редагування та періодичного поширення актуальної соціальної інформації через пресу, радіо, телебачення; одна з форм проведення масової агітації та пропаганди. Вона покликана задовольняти потреби суспільства в інформації і наповненні простору якісними, об’єктивними повідомленнями.

Професія – журналіст

У Законі України «Про друковані засоби масової інформації в Україні», в статті 25, зазначається: «Журналістом редакції є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого засобу масової інформації та діє на підставі трудових чи інших відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням».

Якщо молода людина обрала собі професію журналіста, вона потрапляє до творчої сфери діяльності, повина дбати про вдосконалення мовлення, психології спілкування, етики, свідомого творення тексту.

Той, хто взявся за перо, постійно працює над собою, все життя вчиться, вдосконалюючи свої знання та відточуючи розум. Журналістика втручається у події та переймається проблемами сьогодення. При цьому професія ставить високі вимоги до журналіста. Він має бути високоерудованим, всебічно інформованим, постійно вчитися та вивчати інформаційні потреби громадськості, мати активну позицію, при цьому дотримуючись етичних норм: не чинити зла, бути гуманним, порядним, чесним, водночас простим і скромним, завжди підтримувати в собі бажання писати.

З давніх часів існує думка про «легкість» і «престижність» професії. Та не варто забувати про нелегкі завдання, що постали перед творчими працівниками особливо сьогодні, коли йде будівництво нашої незалежної  держави, про щоденну і щогодинну відповідальність перед читацькою аудиторією.

З перших кроків у журналістиці майбутній фахівець має сформувати у собі постійну зацікавленість до всього, що відбувається у світі. Потрібно виховувати в собі культуру мислення, багато читати книжок, журналів, проглядати інтернет-видання і навчитися схоплювати найголовніше з того, що почув чи побачив, уміти швидко і точно фіксувати основне, вирізняти головну думку. При опануванні професією необхідно навчитися відбирати й занотовувати до блокнота важливі факти. Фіксуючи їх, треба пам'ятати: те, що зацікавило журналіста може схвилювати й читача, викликати резонанс.

Потрібно також завести записник, до якого заносити важливі думки, факти, порівняння, спостереження. Його можна використовувати протягом усього життя, поповнюючи новим інформаційним багажем. Ним користуються як молоді журналісти, так і досвідчені.

Варто пам’ятати, що журналіст не може перенести на газетну шпальту все, що захоче, тож необхідно шукати факти, цікаві читачам. А такої майстерності можна досягти лише за умови копіткої праці над собою та вміло володіння словом.

Відомий український дослідник теорії і практики журналістики Дмитро Прилюк наголошував на тому, що журналістка – це, передусім, громадсько – політична діяльність у системі суспільного управління, покликана задовольняти потреби суспільства в масовій інформації і пропаганді. Але не слід забувати, що діяльність ця продуктивна, а значить – творча, тобто така, що творить своєрідну продукцію, духовну, звичайно.